Що робить Україна у сфері захисту тварин

Друк
Ми не можемо змінити весь світ, але можемо почати змінювати себе.
У людини на сучасному етапі еко- і біоетика – це наука про те як вести себе в біосфері і космосі взагалі. Етичні проблеми охорони природи і всього живого стають проблемами, що зачіпають кожного з нас, більш того – кожна людина повинна керуватися етикою в спілкуванні з тваринами для гармонії в житті і в душі.
Отож, екоетика і біоетика – є безмежна відповідальність людства за все живе.
 

Що робить Україна у сфері захисту тварин?

Об’єктом дослідження в Україні стає зоозахисна діяльність, тобто діяльність в сфері захисту і врегулювання відносин поводження з тваринами. Цим видом діяльності займаються приватні особи, групи людей, громадські і благодійні організації, або держава загалом. Україна має сьогодні катастрофічну ситуацію у сфері захисту тварин від жорстокості, і це положення продовжує посилюватися.

Аналіз ситуації показує, що приватні особи, групи людей, громадські і благодійні організації не мають скоординованих дій, а держава не підтримує і не розвиває діяльність в цьому напрямку. В результаті занепадають моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин. Небезпека цього злочину полягає у тому, що жорстокість, проявлена щодо тварин, стає нормою поведінки, поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді. Предметом злочину стають тварини. Тварини здатні рухатися і відчувати – це риби, птахи, сухопутні істоти, як дорослі особини, так і молодняк, домашні (кіт, собака), дикі (вовк, лисиця, орел), сільськогосподарські (корова, кінь) тварини.

Де і як відбувається даний злочин? Поряд з Вами кожного дня!

Такі дії є не лише варварськими й аморальними, а й грубо суперечать Українському законодавству – ст. 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якою заборонено жорстокі методи умертвіння тварин, ст.ст. 18, 23, 24, 34 того ж закону, ст. 229 Кримінального кодексу України «Жорстоке поводження з тваринами». Як зупинити бездіяльність і невиконання Закону?

Для тих, хто добре усвідомлює масштаб індустрій смерті - м'ясною, хутряною, експериментальною і так далі, абсолютно очевидно, що практика порятунку конкретних тварин являє собою не просто боротьбу з вітряними млинами, але і прикрий стратегічний прорахунок, який віднімає час від пошуку глобальніших підходів і уповільнює процес кардинальної зміни положення тварин. Більш того, "прямі" методи на сьогоднішньому рівні розвитку суспільства завжди викликають у відповідь каральну реакцію з боку держави, засудження суспільством всього зоозахисного руху і, кінець кінцем, зміцненню позиції тих, проти кого була направлена боротьба. У результаті – врятовані десятки і сотні, а приречені в результаті зірваних проектів на подальші муки – тисячі і мільйони.

Помилка виходить від нерозуміння, що на сучасному етапі розвитку людства ми маємо справу не з прямим злом, а з машиною, що складається з маси ланок і надбудов – міністерств, споживачів, законодавців і так далі, кожна з яких пов'язана з жорстокістю опосередковано. Звичайно, перша реакція будь-якої людини при зіткненні з жорстокістю - локальне звільнення страждаючої в даний момент істоти. Аналіз же ситуації і пізнання масштабів проблеми народжує стійке бажання допомогти як можна більшості тваринам, а, отже, усвідомлення необхідності використовувати стратегії на майбутнє. Звичайно, більшість людей настроєна отримати сьогохвилинні результати, нехай навіть в збиток масштабам порятунку, оскільки глибокі підходи вимагають незвичайного терпіння, волі, завзятості і віри.

Якщо прослідкувати за декілька століть світову історію боротьби за права тварин, то стає абсолютно очевидно, що "прямі" методи ніколи і ніде не грали, і за визначенням не можуть грати хоч яку-небудь істотну роль в звільненні тварин. Прогрес був обумовлений:

  1. заповненням інформаційного простору про положення тварин (передачі в ЗМІ, книги, фільми, уроки, лекції, публічні акції);
  2. роботою по впровадженню альтернатив використанню тварин в різних сферах (гуманні методи регулювання чисельності безпритульних тварин, етична їжа і одяг, гуманні методи тестування продукції, розважальні заходи без використання тварин і так далі);
  3. лобіюванням законів.

На предній план у вирішенні проблеми безпритульних тварин і безвідповідальності власників тварин постають притулки для тварин. Оскільки, притулок – це саме та установа, котра буде першочергово реагувати на всі прояви надлишкових тварин на вулицях міст і населених пунктів. Існує декілька функціональних і організаційних типів та форм власності на такі установию в першу чергу – це муніципальні притулки, комунальні, приватні і комерційні, а також змішаної форми власності: наприклад приватний притулок з державним (муніципальним) контрактом. Паралельно з притулками потрібно налагоджувати соціальну рекламу і просвітницьку пропаганду серед населення. Обов’язковий і жорсткий контроль за виконанням Закону з боку правоохоронних органів та дотримання правил поводження з тваринами. Міроприємства, що направленні на стерилізацію тварин, як єдиний гуманний метод боротьби з надлишком, мають носити нормативно-наполегливий характер!

Важливо розглянути баготоперспективні, життєдіяльні стратегії роботи з безпритульними тваринами. Для ефективності роботи важливо зкоординувати дії всіх зацікавлених сторін державного самоврядування і муніципалітету, ветеринарів, правоохоронниї органів і громадських організацій, виділяючи напрямок захисту і людей від тварин, і тварин від людей. І починати потрібно з державного і законодавчого грунту.

Зоозахист – це робота, направлена на життя, добробут, здоров’я і звільнення від страждань тварин. Захист тварин передбачає забезпечення кожній індивідуальній тварині належного існування без страждань, гарантуючи добротність життя або гуманну смерть.

Ми люди, які захищають тварин, обурені бездіяльністю влади, несправедливістю по відношенню до тварин і порушенням Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Такі дії влади завдають удару моральному клімату в нашому суспільстві, інспірують запровадження в суспільній думці ставлення до вбивства як до норми, що йде всупереч потребам європеїзації України. Зрештою, вони дискредитують декларовані принципи гуманізму, що в Європі стали звичною практикою, а у нас залишаються виключно гаслами. Але ми не маємо права ігнорувати проблему порушення прав тварин і людей, що захищають тварин. Ми в Україні захищаємо тварин від бездіяльності і безвідповідальності людей! І ми готові до співпраці!

 

Приєднуйтесь!